1І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слідом за Ним ученики Його. 2І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум, даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся? 3Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним. 4Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країні своїй, та в родині, і в домівці своїй. 5І не міг там ніякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх. 6І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи.

7І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими; 8і звелїв їм, щоб нічого не брали на дорогу, тільки одну палицю: ні торбини, нї хліба, ні у черес грошей, 9щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежині. 10І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля. 11А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусіть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуванне їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, ніж городові тому. 12І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись. 13І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли.

14І дочувся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него. 15Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків. 16Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих.

17Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темниці за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею. 18Сказав бо Иоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого. 19Іродияда ж лютувала на него, й, хотіла його вбити, та не могла. 20Ірод бо боявсь Иоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав. 21Як же настав день нагідний, кали Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським, 22і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й, тим, що сиділи з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі. 23І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хочби й половину царства мого. 24Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя. 25І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, шоб менї дав зараз на блюді голову Йоана Хрестителя. 26І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сиділи, не хотів їй відмовити. 27І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темниці. 28І приніс голову його на блюдї, і дав її дівиці, а дївиця дала її матері своїй. 29І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тіло його, та й положили його в гробі.

30І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали. 31І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть ніколи було їм їсти. 32І поплили в пусте місце човном, окроме.

33І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усіх городів, та й випередили їх, і посходились до Него. 34І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівці, не маючі пастиря, і почав навчати їх багато. 35І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, - 36відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти. 37Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти? 38Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві рибі. 39І звелів їм садовити всіх купа коло купи на зеленій траві, 40і посідали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням. 41І, взявши пять хлїбів та дві рибі, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві рибі поділив усїм. 42І їли всі, й наситились. 43І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб. 44А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка.

45І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду 'д Витсаїдї, поки сам одпустить народ. 46І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись.

47І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землі. 48І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотів минути їх. 49Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали: 50всі бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь. 51І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались. 52Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх засліплене.

53І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили. 54І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його, 55кинулись по всій тій околиці, та й почади приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть. 56І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.