1І сходять ся до Него Фарисеї та деякі з письменників, прийшовши з Єрусалиму. 2І, побачивши деяких з учеників Його, що нечистими руками, се єсть немитими, їдять хлїб, судили: 3(бо Фарисеї і всі Жиди, поки по локіть не помиють рук, не їдять, додержуючи переказу старших; 4і з торгу, поки не обмиють ся, не їдять; і инщого багацько, що прийняли додержувати: обмиваннє чаш, і глеків, і мідяного посуду, і столів). 5Тоді питали Його Фарисеї та письменники: Чом ученики Твої не живуть по переказу старших, а їдять хлїб непомитими руками?

6Він же, озвавшись, рече їм: Що добре пророкував Ісаїя про вас, лицемірів, як писано: Сей народ устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.

7Марно ж покланяють ся мені, навчаючи наук, заповідей чоловічих.

8Занехаявши бо заповідь Божу, держите ви переказ чоловічий, обмиваннє глеків та чаш, і иншого подібного такого багато робите.

9І рече до них: Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити. 10Мойсей бо сказав: Поважай батька твого й матір твою; і: Хто налає батька або матір, нехай смертю вмре. 11Ви ж кажете: Коли скаже чоловік батькові або матері: Корван (що єсть: Дар), чим би ти з мене покористував ся; 12і не даєте йому нічого більше робити батькові своєму, або матері своїй, 13обертаючи в нїщо слово Боже переказом вашим, що ви переказали; й подібного такого багато робите.

14І, покликавши ввесь народ, рече до них: Слухайте мене всї, та й розумійте: 15Нема нічого осторонь чоловіка, що ввійшовши в него, могло б опоганити його; а що виходить від него, се те, що поганить чоловіка. 16Коли хто має уші слухати, нехай слухає.

17І як увійшов у господа від людей, питали в Него ученики Його про приповість. 18І рече до них; Так і ви нерозумливі? Не зрозуміли, що все, що осторонь і входить у чоловіка, не може його опоганити? 19бо не входить йому в серце, а в живіт, і виходить в одхідник, очищаючи всяку їжу? 20Рече ж: Що виходить з чоловівіка, те поганить чоловіка. 21З середини бо, з серця чоловіка, думки лихі виходять, перелюбки, блуд, душогубство, 22злодійства, зажерливість, ледарство, підступ, роспутність, лихе око, хула, гордощі, дурощі: 23все се лихе з середини виходить, і поганить чоловіка.

24І, піднявшись ізвідтіля, пійшов на узграниччя Тирські та Сидонські, і ввійшовши в господу, хотів, щоб нїхто не знав; та не міг утаїтись. 25Почувши бо жінка, в котрої дочка її мала духа нечистого, приступила і впала в ноги Йому 26Була ж жінка Грекиня, родом Сирофиникиянка; й благала Його, щоб вигнав біса з дочки її. 27Ісус же рече їй: Дай перше наїстись дітям: не добре бо взяти хліб у дїтей, і кинути собакам. 28Вона ж озвалась, та й каже до Него: Так, Господи; тільки ж і собаки під столом їдять кришки від дітей. 29І рече їй: За се слово йди; вийшов біс із дочки твоєї. 30І, пійшовши в домівку свою, знайшла, що біс вийшов, і дочка її лежить на постелї.

31І, знов вийшовши з гряниць Тирських та Сидонських, прийшов до моря Галилейського, у гряницї Десятиградські. 32І приводять до Него глухого й тяжкомовного; й просять Його, щоб положив на него руку. 33І, взявши його від народу окреме, вложив пучки свої в уші йому, й сплюнувши, приторкнувсь до язика йому; 34І, позирнувши на небо, зітхнув і рече до него: Єфата, се єсть: Одчинись. 35І зараз одчинив ся йому слух, і розімкнулись окови язика його, й заговорив добре. 36І наказав їм, щоб нікому не говорили. Що ж більше Він наказував, то надто більше вони проповідували; 37І превельми дивувались, кажучи: Гаразд усе вчинив: і глухим дав чути, й німим говорити.