1Тоді уподобить ся царство небесне десяти дівчатам, що, взявши каганці свої, вийшли назустріч женихові. 2Пять же були з них розумні, а пять необачні. 3Котрі необачні, взявши каганці свої, не взяли з собою олїї. 4Розумні ж узяли олії в пляшечки свої з каганцями своїми. 5Як же жених барив ся, задрімали всі, та й поснули. 6О півночі ж постав крик: Ось жених ійде; виходьте назустріч йому! 7Тоді повставали всі дівчата тиї, та й украсили каганці свої. 8Необачні ж казали до розумних: Дайте нам олії вашої, бо каганці наші гаснуть. 9Відказали ж розумні, говорячи: Щоб не стало нам і вам; а йдіть лучче до тих, що продають, та. й купіть собі. 10Як же йшли вони купувати, прийшов жених; і що були готові, увійшли з ним на весїлле; і зачинено двері. 11Опісля ж приходять і другі дівчата, та й кажуть: Господи, Господи, відчини нам. 12Він же, озвавшись, рече: Істино глалолю вам: Не знаю вас. 13Отим же то пильнуйте, бо не знаєте дня, нї години, коди Син чоловічий прийде.

14Бо, як чоловік, від'їжджаючи, прикликав слуги свої, і передав їм достатки свої, 15і одному дав пять талантів, другому два, иншому ж один, кожному по його сназі, та й відїхав зараз. 16Пійшовши ж той, що взяв пять талантів, орудував ними, й придбав других пять талантів. 17Так само й той, що два, придбав і він других два. 18Той же, що взяв один, пійшовши, закопав у землю, і сховав срібло пана свого.

19По довгому ж часу, приходить пан слуг тих, і бере перелік із них. 20І, приступивши той, що взяв пять талантів, принїс і других пять талантів, говорячи; Пане, пять талантів менї передав єси; ось других пять талантів придбав я ними. 21Рече ж до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.

22Приступивши ж і той, що взяв два таланти, сказав: Пане, два таланти менї передав еси; ось других два таланти придбав я ними. 23Рече до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був еси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.

24Приступивши ж і той, що взяв один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що жорстокий єси чоловік, що жнеш, де не сїяв, і збираєш, де не розсипав; 25і, злякавшись, пійшов та сховав твій талант у землї. Оце ж маєш твоє.

26Озвав ся ж пан його й рече до него: Лукавий слуго й лїнивий, знав єси, що жну, де не сїяв, і збираю, де не розсипав: 27так треба було оддати срібло моє міняльникам, і, прийшовши, взяв би я своє з лихвою. 28Візьміть же від него талант, та дайте тому, що має десять талантів.

29Кожному бо маючому всюдидасть ся, і надто мати ме; у немаючого ж, і що має, візьметь ся від него. 30І викиньте слугу нікчемного у темряву надвірню: там буде плач і скреготаннє зубів.

31Як же прийде Син чоловічий у славі своїй, і всї сьвяті ангели з ним, тодї сяде він на престолї слави своєї; 32і зберуть ся перед него всї народи; й відлучить він їх одних од других, як пастух одлучує овець од козлів; 33і поставить овець по правицї в себе, а козлів по лївицї.

34Тодї скаже царь тим, що по правицї в него: Прийдіть, благословенні Отця мого, осягніть царство, приготовлене вам од основання сьвіту. 35Бо я голодував, а ви дали менї їсти; жаждував, і напоїли мене; був чуженицею, і прийняли мене; 36нагий, і з'одягли мене; недугував, і одвідали мене; був у темниці, і прийшли до мене. 37Озвуть ся тодї до него праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, та й накормили? або і жадного, та й напоїли? 38Коли ж бачили тебе чуженицею, та й прийняли? або нагим, та й з'одягли? 39Коли ж бачили тебе недужим або в темницї, та й прийшли до тебе? 40І озвавшись цар, промовить до них: Істино глаголю вам; Скільки раз ви чинили се одному з сих братів моїх найменших, менї чинили.

41Тодї скаже він і до тих, що по лївицї: Ідїть од мене, прокляті, ув огонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його: 42бо я голодував, і не дали ви менї їсти; жаждував, і не напоїли мене; 43був чуженицею, і не прийняли мене; нагим, і не з'одягли мене; недужим і в темницї, і не одвідали мене. 44Тодї озвуть ся до него й сї, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, або жадного, або чуженицею, або нагого, або недужого, або в темницї, та й не послужили тобі? 45Озветь ся тодї до них і промовить, глаголючи: Істино глаголю вам: Скільки раз не чинили ви сього одному з сих найменших, і менї не чинили. 46І пійдуть сї на вічні муки, а праведні на життє вічне.