1Глаголю ж оце: Чи вже ж відопхнув Бог людей своїх? Нехай не буде! Бо й я Ізраїльтянин, із насіння Авраамового, із роду Беняминового. 2Не відопхнув Бог людей своїх, котрих перше знав. Хиба не відаате, що про Ілию глаголе писаннє? як він обертаеть ся до Бога проти Їзраїля глаголючи: 3Господи, пророки Твої повбивали, і жертівнї Твої порозкидали; я зоставсь один, і шукають души моєї. 4Що ж глаголе йому Божа відповідь? Зоставив я собі сїм тисяч мужів, що не приклонили колїна перед Ваалом. 5Оттак же і в теперішнім часї єсть останок по вибору благодаті. 6Коли ж по благодаті, то не по дїлам; ато благодать не була б уже більш благодаттю. Коли ж по ділам, то більш нема благодаті; ато дїло не було б уже більш дїлом.

7Що ж? чого шукав Ізраїль, того не осяг, а вибір осяг, инші ж ослїпли,

8(яко ж писано: Дав їм Бог духа дрімоти; очі, щоб не бачили, й уші, щоб не чули) до днешнього дня.

9І Давид глаголе: Нехай буде трапеза їх на сїть і на ловитву, і на поблазнь, і на відплату їм.

10Нехай оморочать ся очі їх, щоб не бачили, і хребет їх завсїди зігнутий.

11Глаголю й питаю теперь: Чи вони спіткнулись, щоб (на завсїди) упали? Нехай не буде! їх-то упадком і спасенне поганам, щоб завдати їм зависти. 12Коли ж упадок їх багацтво сьвіту, і відпаденнє їх багацтво поган, скільки ж більше повнота їх? 13Вам бо, поганам, глаголю, на скільки я апостол поганам: Службу мою прославляю, 14чи не завдам як зависти тїлу моєму, і не спасу которих із них. 15Коли бо відкинуттє їх примиренне сьвітові, що ж (буде) прийнятте, коли не життє з мертвих? 16Коли ж росчина сьвята, то й заміс; і коли корінь сьвят, то й віттє.

17Коли ж деякі з віття відломились, а ти, бувши дикою оливиною, прищепивсь єси замість них, і спільником коріння і туку оливного зробивсь єси, 18то не величай ся перед віттєм. Коли ж величаєш ся, то (знай) не ти кореня носиш, а корінь тебе. 19Ти ж кажеш: Відломилось віттє, щоб я прищепив ся. 20Добре: невірою відломились вони, ти ж вірою стоїш. Не носись високо, а бій ся. 21Коли бо Бог природнього віття не пощадив, (гледи) що й тебе не пощадить. 22Вбачай же благость і непощадіннє Боже: на тих, що відпали, непощадіннє; на тебе ж благость, коли пробувати меш у благости; коли ж нї, то й ти будеш відтятий. 23І вони ж, як не зостануть ся в невірстві, прищепляться; здолїе бо Бог знов прищепити їх. 24Коли бо ти відтятий від оливини, дикої по природі, і проти природи прищеплений до доброї оливини, то як більш сї, що по природі прищеплять ся до своєї сливини.

25Не хочу бо, щоб ви не відали тайни сієї, брати (щоб не були самі в собі мудрими), що ослїпленнє від части Ізраїлеві стало ся, доки сповненнє поган увійде.

26І так увесь Ізраїль спасеть ся, яко ж писано: Прийде з Сіону Збавитель, і одверне безбожже від Якова;

27і се їм од мене завіт, коли зниму гріхи їх.

28По благовістю (вони) вороги задля вас; по вибранню ж полюблені задля отцїв. 29Бо в даруваннях і покликанню Бог не каєть ся. 30Бо, як і ви колись противились Богові, тепер же помилувані через непокору сих, 31так і сї тепер противились, щоб через ваше помилуванне і їх помилувано. 32Зачинив бо Бог усїх у непокору, щоб усїх помилувати.

33О, глибино багацтва і премудрости і розуму Божого! як не довідомі присуди Його і не досліджені дороги Його! 34Хто бо зрозумів ум Господень? або хто порадником Йому був? 35або хто наперед дав Йому, щоб Він віддав йому? 36Бо з Него, і Ним, і в Него все. Єму слава на віки. Амінь.