1Браттє, бажаннє мого сердя і молитва (йде) до Бога за Ізраїля про спасенне. 2Сьвідкую бо їм, що ревність Божу мають, та не по розуму. 3Не розуміючи бо праведності Божої, і шукаючи свою праведність поставити, праведності Божій не корили ся. 4Кінець бо закону - Христос, на праведність кожному віруючому.

5Мойеей пише про праведність, що від закону; що которий чоловік робити ме се, жити ме ним. 6А та, що од віри, праведність, так говорить: Не кажи в серці твоїм: Хто зійде на небо? (се єсть: Христа звести додолу;) 7або: Хто зійде в безодню? (се єсть: Христа з мертвих угору звести.) 8А що ж глаголе (писанне)? Близько тебе слово в устах твоїх і в серцї твоїм, се єсть слово віри, що ми проповідуємо; 9щоб, коли визнавати меш устами твоїми Господа Ісуса, і вірувати меш в серцї твоїм, що Бог Його підняв з мертвих, ти спас ся. 10Серцем бо віруєть ся на праведність, устами ж визнаеть ся на спасенне. 11Глаголе бо писаннє: Всяк, хто вірує в Него, не осоромить ся. 12Бо нема ріжницї між Жидовином і Греком; Він бо Господь усіх, богатий для всїх, хто призиває Його. 13Всяк бо, хто призове імя Господнє, спасеть ся.

14Як же призивати муть Того, в кого не увірували? як же вірувати муть, про кого не чули, як же чути муть без проповідаючого? 15А як же проповідати муть коли не будуть послані? яко ж писано: Що за красні ноги благовіствуючих впокій, благовіствуючих про добре?

16Та не всї послухали благовістя. Ісаїя бо глаголе: Господи, хто увірував голосу нашому? 17Тим же то віра (приходить) через слуханне, слуханне ж через слово Боже.

18Тільки ж глаголю: Хиба вони не чули ? Нї, по всїй землі бо розійшов ся гомін їх і до кінцїв вселенної глаголи їх.

19І ще питаю: Хиба не розумів Ізраїль? Первий Мойсей глаголе: Завдам вам (19a) через (тих, що) не (єсть мій) нарід, народом безумним завдам жалю вам.

20Ісаїя ж зосьміливсь і глаголе: Знайшли мене ті, що не шукали, обявивсь я тим, що не питали про мене.

21До Їзраїля ж глаголе: Увесь день простягав я руки мої до людей непокірних і суперетних.