1Се промовивши Ісус, вийшов з учениками своїми за потік Кедрон, де був сад, у котрий ввійшов Він і ученики Його. 2Знав же й Юда, що зрадив Його, се місце, бо почасту збирались там Ісус і ученики Його. 3Тодї Юда, взявши роту та архиєрейських і Фарисейських слуг, приходить туди з лихтарнями, та факлями [смолоскипами], та з зброєю. 4Знаючи ж Ісус усе, що настигає на Него, вийшов і рече Їм: Кого шукаєте? 5Відказали Йому: Ісуса Назорея. Рече їм Ісус: Се я. Стояв же й Юда зрадник Його, з ними. 6Як же сказав їм: Що се я, відступили вони назад, та й попадали на землю. 7Знов же спитав їх: Кого шукаєте? Вони ж сказали: Ісуса Назорея. 8Відказав Ісус: Сказав вам, що се я. Коли ж мене шукаєте, дайте сим відійти. 9Щоб справдилось слово, що промовив: Що которих дав єси менї, не вгубив я з них нїкого. 10Тодї Симон Петр, маючи меч, вийняв його, і вдарив слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве. Було ж імя слузї Малх. 11Рече тодї Ісус Петрови: Вкинь меч твій у похву. Чашу, що дав менї Отець, хиба не пити її?

12Тодї рота, й тисячник, і слуги Жидівські схопили Ісуса, та й звязали Його, 13і повели Його перш до Анни, був бо тестем Каяфі, що був архиєреем того року. 14Був же Каяфа той, що порадив Жидам, що лучче нехай один чоловік умре за людей.

15Пійшов же слїдом за Ісусом Симон Петр та ще другий ученик. Той же ученик був знаний архиєреві, і прийшов з Ісусом у двір архиєрейський. 16Петр же стояв перед дверми знадвору. Вийшов тодї другий ученик, що був знаний архиєреві, і сказав дверницї, і ввела Петра. 17Каже тодї слуга двернипя Петрові: Чи й ти єси з учеників чоловіка сього? Каже той: Нї. 18Стояли ж раби й слуги, що розложили огонь; холодно бо було, та й грілись. Стояв з ними й Петр, і грів ся.

19Тодї.архиєреи спитав Ісуса про учеників Його й про науку Його. 20Відказав йому Ісус: Я глаголав ясно сьвітові; я завсїди учив у школї і в церкві, куди Жиди завсїди сходять ся, і потай не глаголав нїчого. 21Чого мене питаєш? Спитай тих, Що слухали, що я глаголав їм; ось вони знають, що я казав 22Як же Він де промовив, один із слуг, стоячи тут, ударив у лице Ісуса, кажучи: Так відказуєш архиєреві? 23Відказав йому Ісус: Коли недобре сказав я, сьвідкуй про недобре; коли добре, за що мене бєш? 24Післав Його Анна звязаного до Каяфи архиерея.

25Симон же Петр стояв та грів ся. Кажуть тодї йому: Чи й ти з Його учеників? Він же відрік ся і сказав: Нї. 26Каже один із слуг архиерейських, свояк того, котрому відтяв Петр ухо: Чи ж не бачив я тебе в саду з Ним ? 27Знов тодї відрік ся Петр, і зараз пївень запіяв.

28Ведуть тодї Ісуса від Каяфи у претор; був же ранок; і не ввійшли вони в претор, щоб не опоганитись та щоб їсти їм пасху. 29Вийшов тодї Пилат до них, і каже: Яку вину приносите на чоловіка сього? 30Озвались і казали йому: Коли б Він не був лиходій, не віддавали б ми Його тобі. 31Каже тодї їм Пилат: Візьміть ви Його й по закону вашому осудїть Його. Сказали тодї йому Жиди: Нам не годить ся вбивати нїкого. 32Щоб Ісусове слово справдилось, що промовив, означуючи, якою смертю має вмерти.

33Увійшов тодї знов Пилат у претор, і покликав Ісуса, і каже Йому: Ти єси цар Жидівський? 34Відказав йому Ісус: Від себе ти се говориш, чи инші тобі сказали про мене? 35Озвавсь Пилат: Хиба я Жид? Нарід Твій і архиєреї видали менї Тебе. Що зробив єси? 36Відказав Ісус: Царство моє не од сьвіта сього. Коли б од cьвіта сього було царство моє, слуги мої воювали б, щоб не видано мене Жидам; тільки ж царство моє не звідсїля. 37Рече тоді Йому Пилат: Так Ти цар? Відказав Ісус: Ти кажеш, що цар я. Я на се родивсь і на се прийшов у сьвіт, щоб сьвідкувати правдї. Кожен, хто від правди, слухає мого голосу. 38Каже Йому Пилат: Що таке правда? І, се сказавши, знов вийшов до Жидів, і каже їм: Нїякої вини не знаходжу я в Йому. 39Єсть же звичай у вас, щоб одного вам відпускав я на пасху. Хочете ж, щоб випустив вам царя Жидівського. 40Закричали тоді вони всї знов, кажучи: Не Сього, а Вараву. Був же Варава розбійник.