1Рече ж до учеників: Не можна не прийти поблазням; горе ж, через кого приходять! 2Лучче б йому було, коли б жорно млинове почеплено на шию йому, та й укинуто в море, нїж щоб зблазнив одного з малих сих. 3Озирайтесь на себе. Коли погрішить проти тебе брат твій, докори йому й коли покаєть ся, прости йому. 4І коли сїм раз на день погрішить проти тебе, й сїм раз на день обернеть ся до тебе, кажучи: Каюсь; прости йому.

5І казали апостоли Господеві: Прибав нам віри. 6Рече ж Господь: Коли б ви мали віру з зерно горчицї, то сказали б щовковинї оцій: Викоренись і посадись у морю, то послухала б вас.

7Хто ж з вас, слугу мавши, ратая чи пастуха, як ійде з поля, скаже йому зараз: Прийшовши сїдай їсти? 8А чи не скаже йому: Наготов менї що вечеряти, та підперезавшись послугуй менї, поки їсти му та пити му, а потім їсти меш і пити меш ти? 9Чи дякує тому слузї, що зробив, що звелено йому? 10Так і ви, коли зробите все, що звелено вам, кажіть: Що слуги ми нікчемні; бо, що повинні зробити, вробили.

11І сталось, як ійшов Він у Єрусалим, і проходив серединою Самариї та Галидеї, 12і, як увійшов ув одно село, зустріло Його десять прокажених чоловіків, що стояли оддалеки. 13І піднесли вони голос, кажучи: Ісусе, наставниче, помилуй нас. 14І побачивши рече їм: Ідїть покажіть себе священикам. І сталось, як пійшли вони, очистились. 15Один же з них, бачивши, що одужав, вернувсь, голосом великим прославляючи Бога, 16і, припав лицем до ніг Його, дякуючи Йому; а був він Самарянин. 17Озвав ся ж Ісус і рече: Чи не десять очистились? девять же де? 18Не знайшлись, щоб вернувшись оддати славу Богу, тільки чужоземець сей? 19І рече йому: Уставши йди; віра твоя спасла тебе.

20Як же спитали Його Фарисеї, кола прийде царство Боже, відказав їм, і рече: Не прийде царство Боже з постереганнєм, 21анї казати муть: Дивись, ось воно; або: Дивись, он, бо царство Боже у вас усерединї.

22Рече ж де учеників: Прийдуть дні, що бажати мете один з днїв Сина чоловічого вь'дїти, та й не побачите. 23І казати муть вам: Дивись, ось; або: Дивись, он; не йдіть і не ганяйтесь. 24Бо, як блискавиця, блиснувши з одного краю під небом, до другого краю під небом сьвітить, так буде й Син чоловічий дня свого. 25Перше ж мусить Він багато терпіти й відцураєть ся Його рід сей. 26І як сталось за днїв Ноя, так буде й за днїв Сива чоловічого. 27Їли, нили, женились, оддавались, аж до дня, як увійшов Ной у ковчег, і настав потоп, та й вигубив усіх. 28Так само, як сталось і за Лота; їли, пили, торгували, продавали, насаджували, будували, 29которого ж дня вийшов Лот із Содома, линуло огнем та сіркою з неба та й вигубило всіх. 30Так же буде й в день, котрого Син чоловічий відкриєть ся. 31Того дня, хто буде на криші, а надібє його в хатї, нехай не злазить узяти його; й хто на полї, так само нехай не вертаєть ся назад. 32Спогадайте Лотову жінку. 33Коли хто шукати ме душу свою спасти, погубить її, а хто погубить її, оживить її. 34Глаголю вам, тієї ночі буде двоє на однім ліжку; один візьметь ся, а другий зоставить ся. 35Дві молоти муть укупі; одна візьметь ся, а друга зоставить ся. 36Двоє будуть у полї; один візьметь ся, а другий зоставить ся. 37І озвавшись кажуть до Него: Де, Господи? Він же рече їм: Де тїло,там збирати муть ся орли.