1І як наближились до Єрусалиму, до Витфагиї й Витаниї, до гори Оливної, посилає двох учеників своїх, 2і рече їм: Ійдїть у село, що перед вами, і зараз, увійшовши в него, знайдете осля привязане, на котре ніхто в людей не сідав, одвязавши його, приведіть. 3І, коли хто вам скаже: Що се робите? скажіть: Що Господові його треба; й зараз його відошле сюди. 4Пійшли ж вони, й знайшли осля лривязане коло дверей знадвору, на роздоріжжю, та й одвязали його. 5І деякі, що там стояли, казали їм: Що ви робите, одвязуючи осля? 6Вони ж сказали їм, як звелїв Ісус; і пустили їх. 7І приведи осля до Ісуса, й накинули на него одежу свою, і посадили на него. 8Многі ж одежу свою розстилали по дорозі, инші ж гіллє різали з дерев, і встилали дорогу.

9Инші, що попереду йшли, і що слїдом за Ним ійшли, покликували, кажучи: Осанна! Благословен грядущий в імя Господнє;

10благословенне грядуще в імя Господа царство отця нашого Давида. Осанна на вишинах!

11І ввійшов Ісус в Єрусалим і в церкву, й, оглянувши все, як пізня вже була година, вийшов у Витанню з дванайцятьма.

12І назавтра, як вийшли вони з Витаниї, зголоднїв, 13і, загледївши смоківницю оддалеки, що мала листе, прийшов, чи не знайде чого на ній. І, прийшовши до неї, нїчого не знайшов, тільки листє; не була бо ще пора на смокви. 14І, озвавшись Ісус, рече до неї: Щоб нїколи з тебе по вік нїхто овощу не їв. І чули ученики Його.

15І приходять у Єрусалим, і ввійшовши Ісус у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих у церкві, і столи міняльників, і ослони продаючих голуби поперевертав, 16і не давав, щоб хто носив посуд через церкву. 17І навчав, глаголючи їм: Хиба не писано: Що дом мій дом молитви звати меть ся у всіх народів? ви ж зробили його вертепом розбійників. 18І чули письменники та архиереї й шукали, як би Його погубити: боялись бо Його, бо ввесь народ дивував ся наукою Його.

19І, як вечір, настав, вийшов Вів осторонь із города.

20А вранці, мимо йдучи, побачили смоківницю всохлу від коріння. 21І споглянувши Петр, рече Йому; Учителю, дивись, смоківниця, що прокляв еси, всохла. 22І озвавшись Ісус, рече їм: Майте віру Божу. 23Істино глаголю вам: Що хто скаже горі сїй: Двигнись і кинь ся в море, та й не сумнити меть ся в серпЇ своїм, а вірувати ме, що, що каже, станеть ся, буде йому, що скаже. 24Тим глаголю вам: Усе, чого молячись просите, віруйте, що одержите, й буде вам. 25І як стоїте молячись, прощайте, коли що маєте проти кого, щоб і Отець ваш, що на небі, відпустив вам провини ваші. 26Коли ж ви не прощаєте, то й Отець ваш, що на небі, не простить вам провин ваших.

27І приходять знов у Єрусалим; і, як по церкві ходив Він, приступають до Вето архиєреї, та письменники, та старші, 28і кажуть Йому: Якою властю Ти і се робиш? і хто Тобі власть таку дав, щоб се робити? 29Ісус же, озвавшись, рече їм: Спитаю вас і я про одну річ; відкажіть менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю. 30Хрещеннє Йоанове чи з неба було, чи від людей? Відкажіть мені. 31І міркували між собою, говорячи: Коди скажемо: 3 неба, то скаже: Чом же не поняли віри йому? 32Коли ж скажемо: Від людей, то боялись людей: всі бо мали Йоана, що він справді пророк був. 33І, озвавшись, кажуть Ісусові: Не знаємо. Ісус, озвавшись, рече їм: То й я не кажу вам, якою властю се роблю.