1І сталось, як Він молив ся на одному місці, і як перестав, сказав один з учеників до Него: Господи, навчи нас молитись, як і Йоан навчив учеників своїх.

2Рече ж їм: Коли молитесь, кажіть: Отче наш, що на небесах! Нехай святить ся імя Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землї.

3Хлїб наш щоденний дай нам сьогодні.

4І прости нам довги наші, як і ми прощаємо кожному довжникові нашому; й не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого.

5І рече до них: Хто з вас мати ме приятеля, і прийде до него о півночі, і скаже йому: Друже, позич менї три хліби, 6бо приятель мій прийшов до мене з дороги, й не маю що поставити перед ним; 7а той із середини, озвавшись, скаже: Не турбуй мене; вже двері зачинені, і діти мої зо мною в постелї; не можу, вставши, дати тобі: 8глаголю вам: Хоч і не дасть йому, вставши, що він йому друг, та задля докучання його, вставши, дасть йому, скільки йому треба.

9І я вам глаголю: Просїть, то й дасть ся вам; шукайте, то й знайдете; стукайте, то й одчинить ся вам. 10Кожен бо, хто просить, одержує; і хто шукав, знаходить; і хто стукає, тому відчиняють. 11У которого ж з вас, батьків, просити ме син хліба, чи каменя подасть йому? а як риби, чи замість риби гадюку подасть йому? 12Або коли просити ме яйця, чи подасть йому скорпиона? 13Коли ж ви, лихими бувши, знаєте добрі дари давати дїтям вашим, яв же більш Отець із неба, не дасть Духа сьвятого тим, що просять у Него?

14І вигнав біса, а той був нїмий. Стало ся ж, як диявол вийшов, промовив нїмий; і дивувавсь народ. 15Деякі ж з них казали: Вельзевулом, князем бісовським, виганяв біси. 16Другі ж, спокушуючи Його, ознаки від Него шукали з неба. 17Він же, знаючи думки їх, рече їм: Кожне царство, проти себе розділившись, пустіє; і господа - проти господи, падає. 18Коли ж і сатана проти себе роздїлить ся, яв устоїть царство його? Бо кажете, що Ведьзевулом виганяю біси. 19Коли ж я Вельзевулом виганяю біси, то сини ваші ким виганяють їх ? Тим суддями вашими вони будуть. 20Коли ж пальцем Божим виганяю біси, то конче пристигло до вас царство Боже. 21Коли ж сильний, в'оружившись, стереже свого двору, то в спокою добро його. 22Коли ж сильнїщий над него, прийшовши, подужав його, то всю зброю його бере, що на неї вповав, та й роздав здобич його. 23Хто не зо мною, той проти мене; і хто не збирає зо мною, розсипає.

24Як же нечистий дух вийде з чоловіка, то блукав по безвіддях, шукаючи впокою, і, не знайшовши, каже: Вернусь до домівки моєї, звідкіля вийшов. 25І прийшовши знайде її виметену й прибрану. 26Тоді йде та бере сім инших духів, злїщих над себе; і, ввійшовши, домують там; і буде останнє чоловіка того гірше першого.

27Стало ся ж, як промовляв Він се, піднявши одна жінка зміж народу голос, каже Йому: Блаженна утроба, що носила Тебе, й соски, що ссав єси. 28Він же рече: Блаженні ж і ті, що слухають слово Боже, та й хоронять його.

29Як же народ громадив ся, почав глаголати: Кодло се лукаве; воно ознаки шукає, і не дасть ся ознака йому, тільки ознака Йони пророка. 30Бо, як Йона був ознакою Ниневянам, так буде й Син чоловічий кодлу сьому: 31Цариця полуденна встане на суд із чоловіками кодла сього, та й осудить їх: бо прийшла вона з краю землі послухати премудростї Соломонової; а ось більший Соломона тут, 32Ниневяне встануть на суд із кодлом сим, та й осудять його; бо покаялись по проповіді Йониній; а ось більший Йони тут.

33Ніхто ж, засьвітивши сьвічку, на потайному не ставить, нї під посудину, а на сьвічнику, щоб хто входить, сьвітло бачив. 34Сьвітло тїлу око; коли ж оце тїіо твоє ясне буде, то й все тїло твоє сьвітле: коли ж лихе буде, то й тїло твоє темне. 35Гледи ж оце, щоб сьвітло, що в тобі, не була темрява. 36Коли ж тїло твоє все сьвітле, не маючи ніякої частини темної, то буде сьвітле все, як би сьвічка сяєвом просьвічувала тебе.

37Як же Він промовляв, просив Його Фарисей один, щоб обідав у него; ввійшовши ж, сів за столом. 38Фарисей же, побачивши, здивував ся, що перше не обмив ся перед обідом. 39Рече ж Господь до него: Тепер ви, Фарисеї, верх чаші і блюда очищаєте; середина ж ваша повна здирства та лукавства. 40Безумні! хиба, хто зробив верх, і середини не зробив. 41Тільки давайте милостиню з того, що є, і ось усе чисте вам буде.

42Та горе вам, Фарисеї! бо даєте десятину з мяти, рути і всякого зїлля, а минаєте суд і любов Божу. Се повинні були чинити, та й того не залишати. 43Горе вам, Фарисеї! бо любите перві сїдалища по школах і витання на торгах. 44Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! бо ви мов гроби, що їх невидко, й люде, ходячи поверх них, не знають.

45Озвав ся ж один з законників, і каже Йому: Учителю, так говорячи, ти й вас обижаєш. 46Він же рече: І вам, законникам, горе! що накдадуете людям тягарі котрі важко носити, а самі одним пальцем вашим не приторкнетесь до тягарів. 47Горе вам! що будуєте гроби пророкам, батьки ж ваші повбивали їх. 48Правдиво ви сьвідкуєте, і любі вам учинки батьків ваших; бо се вони повбивали їх, ви ж будуєте їм гроби. 49Тим і премудрість Божа глаголе: Пішлю до них пророків та апостолів, і инших з них вони вбивати муть та гонити муть, 50щоб відомстити за кров усїх пророків, пролиту від основання сьвіта кодлу сьому, 51від крові Авєля аж до крові Захарії, що поліг між жертївнею й храмом. Так, глаголю вам, відомстить ся, кодлу сьому. 52Горе вам, законники! що ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли, й тим, що входять, заборонили.

53Як же промовляв Він се до них, стали письменники та Фарисеї вельми наступати на Него, й допитуватись у Него про многі речі, 54чигаючи на Него й шукаючи вхопити що з уст Його, щоб обвинувати Його.