1І ввійшов Він у човен, та й переплив, і прийшов у свій город

2Коли се принесено до Него розслабленого, лежачого на постелі; і бачивши Ісус віру їх, рече розслабленому: Бодрись, сину; одпускають ся тобі гріхи твої. 3Аж тут деякі письменники кажуть собі: Сей хулить. 4І знаючи Ісус мислї їх, рече: На що ви думаєте лукаве в серцях ваших? 5Що ж бо легше: сказати: Одпускають ся тобі гріхи, чи сказати: Устань, та й ходи? 6От же, щоб знали ви, що Син чоловічий мав власть на землі прощати гріхи, (6a) рече до розслабленого:) Устань, візьми постїль твою, та й іди до дому твого! 7І, вставши, пійшов до дому свого! 8Народ же, бачивши се, дивував ся і прославляв Бога, що дав таку власть людям.

9І проходячи Ісус ізвідтіля, побачив чоловіка, на ймя Маттея, що сидїв на митниці: і рече донего: Йди слїдом за мною. І, вставши, дійшов слїдом за Ним.

10І сталось, як сидів Він за столом у господі, аж ось поприходило багато митників і грішників, та й посідали з Ним і з учениками його. 11І бачивши се Фарисеї, казали ученикам Його: Як се ваш учитель їсть із митниками та грішниками? 12Ісус же, почувши, рече до них: Дужим не треба лікаря, тільки недужим. 13От же йдїть та навчіть ся, що воно єсть: Милости хочу, а не жертви. Не прийшов бо я звати праведних а грішних до покаяння.

14Приступили тодї до Него ученики, Йоанові, говорячи: Чого ми та фарисеї постимо часто, а твої ученики не постять. 15І рече їм Ісус: Чи можуть весільні синове сумувати, поки з ними жених? Прийдуть же дні, що візьмуть од них жениха, тоді й постити муть. 16Нїхто не пришивав шматка нового сукна до старої одежини, бо відодреть ся його латка від одежини, й дірка буде гірша. 17І не наливають нового вина у старі міхи, а то міхи прорвуть ся, і вино витече, й міхи пропадуть; а наливають нове вино в міхи нові, то й буде все ціле.

18Говорить Він їм се, аж ось приходить один старшина, і, вклонившись Йому, каже: Дочка моя тільки що скінчилась; та прийди положи на неї руку твою, то й оживе. 19І вставиш Ісус, пійшов за ним, і ученики Його.

20І ось жінка, що нездужала кровотіччю дванайцять років, приступила ззаду й приторкнулась до краю одежі Його: 21бо казала сама собі: Як тільки приторкнусь до краю одежі Його, то спасусь. 22Ісус же, обернувшись і побачивши її, рече: Дочко, бодрись; віра твоя спасла тебе. І спаслась жінка з того часу.

23І ввійшовши Ісус у господу до старшини, та побачивши сопільників та голосїльників, 24рече до них: Уступіть ся: не вмерло бо дївча, а спить. І насьміхались із Него. 25От же, як випроваджено людей, та ввійшов Він і взяв її за руку, то дівча і встало. 26І рознеслась про се чутка широко по всій землі тій.

27І як вийшов Ісус ізвідтіля, ійшліо слїдом за Ним двоє слїпих, і, порикуючи, казали: Сину Давидів, помилуй нас. 28І, як увійшов у господу, приступили до Него слїпі; й рече їм Ісус: Чи вірувте ви, що я можу се зробити? Кажуть Йому: Так, Господи. 29Тодї приторкнув ся Він до очей їх, і рече: По вірі вашій нехай станеть ся вам. 30І відкрились їм очі. І заказав їм Ісус: Гледїть, щоб нїхто не довідавсь. 31Вони ж, вийшовши, розпустили про Него чутку по всїй землї тій.

32Як же вони виходили, ось приведено до Него нїмого чоловіка біснуватого. 33І, як вигнав Він біса, почав нїмий говорити; й дивувались люде, кажучи: Ніколи не явилось такого в Ізраїлї. 34Фарисеї ж казали: Виганяв Він біси князем бісовським.

35І ходив Ісус по всіх городах і селах, навчаючи по школах їх, і проповідуючи євангелию царства, й сцїляючи всяку болїсть і всяку неміч між людьми.

36Поглядаючи ж на людей, жалкував над ними, що були потомлені й розпорошені, як вівцї без пастиря. 37Рече тодї ученикам своїм: Жнива багато, робітника ж мало. 38Просіть Господа жнива, щоб вислав женців на жниво своє.