1Був же один чоловік у Кесариї, на ймя Корнелий, сотник із роти, званої Італийською, 2побожний і богобоязливий з усїм домом своїм, подавав він багато милостинї народові, і молив ся всякого часу Богу. 3Видів же він у видінні ясно коло девятої години, як ангел Божий ввійшов до него й промовив йому: Корнелию! 4Він же, глянувши на него, злякав ся, і каже: Чого, Господи? Рече ж йому : Молитви твої і милостинї твої спогадались перед Богом. 5Пішли ж тепер у Йоппию людей та приклич Симона, що прозиваєть ся Петром. 6Він гостює в одного Симона кожемяки, що хата його над морем. Сей скаже тобі, що маєш робити. 7Як же пійшов ангел, що глаголав до Корнелия, покликавши він двох слуг своїх, та побожного воїна з тих, що стерегли його, 8і розказавши їм усе, післав їх у Йоппию.

9Назавтра ж, як буди в дорозї і наближались до города, зійшов Петр на кришу помолитись коло шестої години. 10Став же голодний і забажав їсти; як же готовили, найшло на него захопленнє, 11і видить небо відчинене, і що сходить до него посудина якась, наче обрус великий, по чотиром кінцям звязаний і спускаючий ся на землю, 12в котрому були всякі чотироногі землї, і зьвірі, і повзючі, і птиці небесні. 13І роздав ся голос до него: Устань, Петре, заколи, та й їж. 14Петр же каже: Нї, Господи, ніколи бо не їв я нічого поганого та нечистого. 15А голос знов вдруге до него: Що Бог очистив, ти не погань. 16Стало ся ж се тричі; і взято знов посудину на небо.

17Як же сумнївав ся в собі Петр, що се за видїннє було, що видів, аж ось два чоловіки, послані від Корнелия, розпитавши про Симонову господу, стали коло воріт, 18і покликнувши спитали: Чи тут гостює Симон, на прізвище Петр? 19Коли ж думав Петр про видїннє, рече йому Дух: Ось три чоловіки шукають тебе. 20Уставши ж, зійди та йди з ними, не розбираючи; бо я післав їх. 21Зійшовши ж Петр до чоловіків, посланих до него від Корнелия, рече: Ось я, кого шукаєте? Що за причина, для котрої прийшли? 22Вони ж кажуть: Корнелий сотник, чоловік праведний, і богобоязливий, і доброї слави між усїм народом Жидівським, був наставлений від ангела сьвятого покликати тебе в господу свою і послухати словес від тебе. 23Закликавши ж їх, угостив. Назавтра ж вийшов Петр із ними, і деякі з братів з Йоппиї пійшли з ним. 24А другого дня увійшли в Кесарию. Корнелий же дожидав їх, скликавши родину свою і близьких приятелїв. 25Як же стало ся, що ввійшов Петр, зустрівши його Корнелий, упав у ноги та й уклонив ся. 26Петр же підвів його, говорячи: Встань; я таки же чоловік. 27І, розмовляючи з ним, увійшов, і знаходить многих, що посходились. 28І рече до них: Ви знаєте, що не годить ся чоловікові Жидовинові приставати або приходити до чужоземцїв; та мені Бог показав, щоб нїкого поганином або нечистим чоловіком не звав. 29Тим я, не відмовляючись, прийшов покликаний. Питаю ж оце, для чого покликали мене?

30І каже Корнелий; Четвертий день тому, як постив я аж до сієї години, а в девятій годині молив ся в дому моїм; і ось чоловік став передо мною в ясній одежї. 31і рече: Корнелию, вислухана твоя молитва, і милостині твої згадано перед Богом. 32Пішли ж в Йоппию та поклич Симона, що зветь ся Петром. Він гостює в господі в Симона кожемяки, над морем. Він, прийшовши, глаголати ме тобі. 33Зараз оце післав я до тебе, і добре зробив єси, прийшовши. Нинї ж усї ми перед Богом стоїмо, щоб слухати все, що звелено тобі від Бога.

34Відкривши ж Петр уста, рече: Поправдї постерегаю, що не на лице дивить ся Бог, 35а в кожному народі, хто боїть ся Його, і робить правду, приятен Йому. 36Слово, що післав синам Ізраїлевим, благовіствуючи впокій через Ісуса Христа(се Господь усіх); 37ви знаєте слово, що було по всій Юдеї, почавши від Гадилеї після хрещення, що проповідував Йоан, 38Про Ісуса з Назарета, як помазав Його Бог Духом сьвятим і силою, а котрий ходив, роблячи добро та сцїляючи всіх підневолених дияволом, бо Бог був з Ним. 39І ми сьвідки всього, що Він розбив і в землї Жидівській, і в Єрусалимі; котрого убили й повісили на дереві. 40Сього, воскресив Бог третього дня, і дав Йому статись явним 41не всьому народові, а сьвідкам наперед вибраним від Бога, - нам, що їли й пили з Ним по воскресенню Його з мертвих. 42І повелїв нам проповідувати народові і сьвідкувати, що Він призначений від Бога суддею живим і мертвим. 43Про Сього всї пророки сьвідкують, що всякий, хто вірує в Него, відпущеннє гріхів прийме через імя Його.

44Ще, як промовляв Петр слова сї, найшов Дух сьвятий на всіх, хто слухав його. 45І здивувались ті, що були від обрізання, котрі прийшли з Петром. що й на поган дар сьвятого Духа вилив ся. 46Чули бо їх, що розмовляли мовами і величали Бога. Тоді озвав ся Петр: 47Чи може хто боронити води, щоб оцім охреститись, котрі Духа сьвятого прийняли, як і ми? 48І звелів їм охреститись в імя Господнє. Тоді просили його, щоб пробув у них кілька днів.