1І сталось, як скінчив Ісус, наказуючи дванайцятьом ученикам своїм, пійшов звіділя навчати й проповідувати по городах їх.

2Почувши ж Йоан у темниці про дїла Христові, дослав двох учеників своїх, 3сказати Йому: Чи ти грядущий, чи иншого ждати нам? 4Одказав Ісус і рече їм: Ійдїть та сповістіть Йоана про все, що чули й бачили: 5сліпі бачять, і криві ходять, прокажеш очищають ся, і глухі чують, мертві встають, і вбогі проповідують благовістє. 6І щасливий, хто не поблазнить ся мною.

7Як же вони відходили, почав Ісус говорити людям про Йоана: Чого виходили ви в пустиню дивитись? На тростину, що вітер колише? 8Або чого виходили ви дивитись? На чоловіка одягненого в мяку одежу? ось ті, що носять мяку одежу, вони в царських будинках. 9Або чого виходили ви дивитись? На пророка? Так, глаголю вам: І більше пророка.

10Се ж бо той, про кого писано: Ось посилаю ангела мого перед лицем твоїм, що приготовить дорогу твою перед тобою.

11Істино глаголю вам: Не явив ся між нарожденими від жінок більший од Йоана Хрестителя; найменший же у царстві небесному більший од него. 12І від часів Йоана Хрестителя та й до сього дня царство небесне здобуваєть ся силою, і хто здобуває, той силоміць бере його. 13Бо всї пророки й закон пророкували до Йоана 14І коли хочете прийняти, він єсть Ілия, що має прийти. 15Хто має уші слухати, нехай слухає.

16Кому ж я уподоблю рід сей? Подібен він тим дітям, що сидять на торгу, та гукають до своїх товаришів, 17та кажуть: Ми вам сурмили, а ви не скакали; ми вам жалібно приговорювали, а ви не плакали. 18Бо прийшов Йоан, не їсть і не пє, а вони кажуть: Диявола має. 19Прийшов Син чоловічий, їсть і пє, а вони кажуть: Ось чоловік прожора та пяниця, друг митникам та грішникам. І оправдилась премудрість од дїтей своїх.

20Тоді почав докоряти городам, де стало ся найбільше чудес Його, що не покаялись: 21Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коди б чудеса, що стали ся в вас, стались у Тирі та Сидонї, давно були б вони покаялись у веретищі та попелї. 22Тільки ж глаголю вам: Одраднїще буде Тирові та Силонові суднього дня, ніж вам. 23І ти, Капернауме, що піднявсь аж під небо, провадиш ся в саме пекло; бо коли б чудеса, що стали ся в тобі, стали ся в Содомі, зостав ся б він аж і досі. 24Тим то глаголю вам: Що одраднїще буде землї Содомській суднього дня, нїж тобі.

25І озвав ся Ісус того часу знов і рече: Хвалю Тебе, Отче, Господи неба й землї, що Ти втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив сеє те недоліткам. 26Так, Отче: бо так воно вподобалось тобі. 27Все передане менї від Отця мого, й нїхто не знає Сина, тільки 0тець; анї Отця нїхто не знає, тільки Син, та кому хоче Син одкрити.

28Прийдіть до мене, всї знеможені та отягчені, я впокою вас. 29Візьміть ярмо мов на себе, й навчіть ся від мене: бо я тихий і смирний серцем; то й знайдете відпочинок душам вашим. 30Бо ярмо моє любе, й тягар мій легкий.