1Тим же оце й ми, маючи кругом нас таку тьму сьвідків, відложивши всяку гордість і гріх, що путав нас, терпіннєм біжім на боротьбу, що перед нами, 2дивлячись на Ісуса, починателя і звершителя віри, котрий замість радости, яка була перед Ним, витерпів хрест, не дбаючи про сором, і сїв по правицї престола Божого.

3Подумайте бо про Того, хто витерпів од гріщників такий перекір проти себе, щоб не внивали, ослабиш в душах ваших.

4Ще ви аж до крові не стояли, борючись проти гріха,

5і забули напомин, що до вас, як до синів, глаголе: "Сину мій, не гордуй караннем Господнїм, анї слабни, докореншій від Нього;

6кого бо любить Господь, карає; і, бє всякого сина, котрого приймає."

7Коли караннє терпите, Бог до вас такий, як до синів: чи єсть бо такий син, котрого не карав батько? 8Коли ж ви пробуваєте без карання, котрого спільниками стались усї, то ви неправого ложа дїти, а не си ни. 9Ще ж, мали ми батьків, тїла нашого карателїв, та й поважали їх, то чи не геть більше коритись нам Отцю духів, і жити мемо? 10Ті бо на мало днів, як самі знали, карали нас; а Сей на користь (нашу), щоб ми були спільниками сьвятости Його. 11Усяка ж кара на той час не здаєть ся радощами, а смутком; опісля ж дає овощ впокою тим, що нею навчені правди.

12Тим же "зомлїлі руки і зомлїлі коліна випростайте", 13і "стежки праві робіте ногами вашими", щоб не звернуло кульгаве з дороги, а лучче сцїлилось.

14Дбайте про впокій з усїма і про сьвятість, без чого нїхто не побачить Бога, 15наглядаючи, щоб хто не відпав од благодатй Божої, щоб який гіркий корінь, угору виросши, не зашкодив вам, і тим не опоганились многі; 16щоб не був хто блудник, або необачний, як Ісав, що за одну страву оддав первородство своє. 17Знаєте бо, що і опісля, як схотїв васлїдувати благословенне, відкинуто його; місце бо покаяння не знайшов, хоч і з слїзми шукав його.

18Не приступили бо ви до гори, до котрої доторкаємої і до палаючого огню, і хмари, і темряви і бурі, 19і до трубного гуку, і голосу мови, котрий хто чув, то благали, щоб до них не мовило ся слово: 20(бо не видержали наказу: "Хоч і зьвір доторкнеть ся до гори, буде каміннєм побитий, або стрілою пробитий." 21І, таке страшне було видїннє, що Мойсей сказав: "Я в страсї і трепеті.") 22А приступили ви до Сионської гори і до города Бога живого, Єрусалима небесного, і до тьми ангелів, 23до громади і церкви первородних, на небесах написаних, і до суддї всіх, Бога, і до духів праведників звершених, 24і до Посередника завіта, нового, Ісуса, і крови кроплення, що промовляв лучче, нїж Авелева.

25Гледїть, щоб не відректись глаголющого. Коли бо вони не втекли, одрікшись пророкувавшого на землі", то геть більше ми, одрікшись небесного, 26котрого голос тоді захитав землею, нинї ж обітував, глаголючи: "Ще раз потрясу не тілько землею, та й небом." 27Се ж: "ще раз" показує переміну потрясеного, яко створеного, щоб пробувало нерухоме. 28Тим же царство нерухоме приймаючи, маємо благодать, котрою тре-5а нам служити до вподоби Богу з шанобою і страхом 29Бо наш Бог - огонь пожирающий.