1Шо ж до ідолських посьвятів, знаємо, що всї знанне маємо. Знаннє ж надимає, а любов вбудовує. 2Коли ж хто думає, що він знає що, то ніколи ще нїчого не знає, як треба знати. 3Коли ж хто любить Бога, то сей пізнаний від Него.

4Що ж до їди посьвятів ідолських, знаємо, що ідоли нїщо в сьвітї, і що нема иніпого Бога, тільки один. 5Бо хоч і в так звані боги, чи то на небі, чи то на землї (як многі боги і многі пани); 6та наш один Бог Отець, від котрого все і ми для Него; і один Господь Ісус Христос, через Котрого усе (стало ся), і ми через Него.

7Нї, не у всіх знанне; деякі з совістю ідолською аж досї, яко посьвят ідолський їдять; і совість їх, бувщц недужою, сквернить ся. 8Їжа ж нас не поставляє перед Богом; бо анї луччі ми, коли їмо, анї гірші, коли не їмо. 9Гледїть же, щоб ніколи ся ваша власть не була спотиканнєм (людям) недужим. 10Бо коли хто побачить тебе, що маючи знаннє, (за столом) сидищ у ідолському храмі, то чи совість його, яко недужого, не збудуєть ся, щоб їсти посьвяти ідолські? 11І погибне через твоє знаннє недужий брат, за котрого Христос умер. 12Грішачи ж так проти братів та вражаючи їх недужу совість, ви грішите проти Христа. 13Тим же, коли їжа блазнить брата мого, не їсти му мясива до віку, щоб не блазнити брата мого.