1Почасту і всяково промовляючи здавна Бог до батьків через пророків, 2в останнї сї днї глаголав до нас через Сина, котрого настановив наслїдником усього, котрим і віки створив. 3Сей, будучи сяєвом слави і обра-аом особи Його, і двигаючи все словом сили своєї, зробивши собою очищеннє гріхів наших, осївсь по правицї величчя на вишинах, 4Стільки луччнй будучи від ангелів, скільки славнїще над їх наслїдував імя.

5Кому бо рече коли з ангелів: Син мій єси Ти, я сьогоднї родив Тебе? і знов: Я буду Йому Отцем, а Він буде менї Сином?

6Коли ж знов уводить Перворідня у вселенну, глаголе: І нехай поклонять ся Йому всї ангели Божі.

7І до ангелів же глаголе: Що творить духи ангелами своїми, а поломе огня слугами своїми.

8Про Сина ж; Престол Твій, Боже, по вік вічний, палиця правоти - палиця царювання Твого.

9Полюбив єси правду, і зненавидів беззаконнє; за се помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости більш спільників Твоїх.

10І (знов): У починї Ти, Господи, землю оснував еси, і небеса - дїло рук Твоїх.

11Вони зникнуть. Ти ж пробуваєш, і всї, як шати зветшають,

12і як одежину згорнеш їх, і перемінять ся; Ти ж той же самий еси, і лїта Твої не скінчать ся.

13Кому ж із ангелів сказав коли: Сиди по правиці в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх?

14Чи не всї ж вони служебні духи, посилаєм! на служеннє про тих, що хочуть наслідувати спасенне?